РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Найважливішими джерелами права, що регулюють відносини між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, а саме договірні відносини, є:

  1. Господарський кодекс України (ГКУ).
  2. Цивільний кодекс України (ЦКУ).
  3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятий Верховною Радою Української РСР 16 квітня 1991р. № 959-ХІІ (до закону неодноразово вносилися зміни та доповнення)
  4. Положення «Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)». Затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201.
  5. Порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів. Затверджений наказом Міністерства економіки України від 29 червня 2000 р. № 136. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 липня 2000 р. за № 420/4641.
  6. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності. Підписана у Києві 20 березня 1992 р. урядами держав — учасниць СНД.
  7. Конвенція ООН 1980 p. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Україна є учасницею Конвенції з 1 лютого 1991 р. Конвенція відома ще як «Віденська» за місцем укладення.
  8. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14 червня 1974 p. Набула чинності 1 серпня 1988 p., для України — 1 квітня 1994 р. Але умови укладеного договору дистрибуції виключають дію цієї Конвенції на відносини Сторін.
  9. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №2709-IV (ЗУ «МПрП»).
  10. Звичаї торгового обороту (правила Інкотермс, типові до міжнародні договори, конвенції), якщо сторони вказали про їх застосування в договорі.
  11. Інші Конвенції та угоди, якщо про них є додатково згадка в Договорі чи їх застосування додатково узгоджено Сторонами.

На рівні господарських організацій та інших суб’єктів зовнішньоекономічна діяльність виявляється при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних договорів. Суб’єкти цієї діяльності, як зазначено у ст. 382 ГКУ, мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім заборонених законодавством України. Договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не передбачено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України. Форма такого договору (контракту) регламентована правом місця його укладання (яке визначається відповідно до законів України). Місце укладання в договорі дистрибуції між ЗАО «ЮНІЛІН» та ТОВ «АЛЕТА» не визначене. Права та обов’язки сторін договору  також визначаються правом місця його укладання, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору в разі недосягнення згоди сторін встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність. Згідно ЗУ «про МПрП» , а саме ч.1 ст.32 дозволяє Сторонам договору самостійно обрати право, що буде регулювати зміст правочину, незалежно від місця укладання Договору. Разом з тим, зазначене право сторін обирати застосовуване право певним чином обмежується. Так, згідно ст..4 ЗУ «про МПрП» обране Сторонами право не буде застосовуватись, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв’язок з визначним правом і мають більший тісний зв’язок з іншим правом. У такому випадку, суд може застосувати до правовідносин між Сторонами те право, що має більш тісний зв’язок з такими правовідносинами. Сторони не будуть мати можливості здійснювати вибір права, що буде регулювати їх відносини, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріальних норм. В підписаному договорі дистрибуції визначено право Бельгії для застосування, якщо тільки в Україні щодо певних аспектів не буде імперативних норм для застосування.

Оскільки договір Дистрибуції в українському законодавстві, так само, як і в законодавстві більшості країн, є не поіменованим та неврегульованим, то більшість його умов має бути передбачено Сторонами в самому тексті договору. В судовій практиці такий вид договору сприймається  як одночасно договір купівлі-продажу товару, так і договір по наданню послуг з пошуку покупців, тому при розгляді в судовому процесі можуть застосовуватися норми, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Основним документом, який регулює відносини купівлі-продажу в міжнародній діяльності є Віденська Конвенція 1980 року, яка регулює більшість питань та спори, питання відшкодування, які можуть виникнути в таких відносинах, і до якої в 1991 році приєдналась Україна, але в п.15.5. Договору дистрибуції між  ЗАО «ЮНІЛІН» та ТОВ «АЛЕТА» вказано, про незастосовність цієї Конвенції для регулювання відносин щодо цього Договору.

Тому основним документом для визначення обсягу прав і обов’язків Сторін є підписаний договір між Сторонами.

Розглянемо його більш детально.

  1. ДОГОВІР ДИСТРИБУЦІЇ. УМОВИ РОЗІРВАННЯ. ДОДЕРЖАННЯ ФОРМИ

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на принципах свободи її суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законодавством, та рівності суб’єктів перед законом.

Відсутнє спеціальне регулювання договорів дистрибуції в Україні, а також ґрунтовна судова практика у цій сфері.

Так, договори дистрибуції належать до так званих «не поіменованих» договорів, які можуть укладатися в силу принципу свободи договору, закріпленого у ст. 3 Цивільного кодексу України (ЦК України) та деталізованого у ст. 6, 627 ЦК України, та одночасно регулюються ЦК України та Господарським кодексом України (ГК України).

За відсутності спеціального регулювання до форми договорів дистрибуції застосовуються загальні вимоги ЦК України і ГК України. Так, зважаючи на те, що договори дистрибуції укладаються між господарюючими суб’єктами, такі договори в силу ст. 208 ЦК України та ст. 181 ГК України повинні укладатися у письмовій формі, підписуватися сторонами та скріплюватися печатками.

Відповідно до ст. 31 Закону про МПрП договір повинен укладатися у письмовій формі, навіть якщо сторони підпорядкували його іноземному праву, якщо однієї із Сторін договору є фізична чи юридична особа України. Зазначені вимоги поширюються також на оформлення змін або розірвання договорів дистрибуції.

З практичної точки зору, форма договору дистрибуцій, особливо міжнародного, має важливе значення для здійснення платежів, особливо в іноземній валюті, та митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну на підставі такого договору. Іноді з практичних міркувань – «полегшення» процедур митного оформлення та валютного контролю – укладають не лише договір дистрибуцій (який в такому випадку передбачає загальні принципи відносин сторін, наприклад, організація мережі, ексклюзивність статусу дистриб’ютора, особливості використання об’єктів прав інтелектуальної власності тощо), а й окремі договори поставки, на підставі яких і здійснюється митне оформлення та оплата товару.

Згідно Положення «Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)». Затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201 у зовнішньоекономічному договорі обов’язково повинна бути передбачена ціла низка умов, за відсутності яких договір може бути вважатися неукладеним чи визнаним недійсним. Такими умовами є: (паралельно розглянемо, що відсутнє в підписаному договорі дистрибуції між ЗАО «ЮНІЛІН» та ТОВ «АЛЕТА»)

1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення. (Відсутнє місце укладання договору та номер).

1.2. Преамбула – зазначається повне найменування сторін — учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів. (В варіанті договору дистрибуції, наданому на розгляд, відсутні всі необхідні реквізити сторін, а саме країна іноземного контрагента, ІПН, представники Сторін, що уповноважені підписати Договір на підставі чого).

1.3. Предмет договору (контракту). (Відсутній чіткий предмет договору, а саме, якщо це договір дистрибуції, який об’єднує і поставку товару, то повинно бути зазначено, що Покупець купляє продукцію і є офіційним дистриб’ютором на певній території. Щоб визначити предмет договору необхідно перечитати 2 сторінки договору.)

1.4. Кількість та якість товару  — у цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики (якщо переглянути Додаток 1, то не досить ясно одиниця виміру та крім назви товару, не має визначення типу товару взагалі).

1.5. Базисні умови поставки товарів. У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (не визначений вид транспорту, визначений лише тим умов Інкотермс — EXW).

1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). (Загальна вартість чи приблизна вартість договору не визначена).

1.7. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. N 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті». (В підписаному Договорі дистрибуції не визначений спосіб оплати, валюту договору.)

1.8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)

1.9. Упаковка та маркування.  (В договорі нічого не згадується)

1.10. Форс-мажорні обставини.

1.11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов’язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій. (В договорі не обумовлюється ці моменти).

1.12. Урегулювання спорів у судовому порядку. (Суди визначено Брюссель – Бельгія)

1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. (В договорі мне зазначена  країна знаходження Сторін, а саме Продавця  та платіжні реквізити (N рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту).)

  1. За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови:

страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

Щодо мови договору, згідно ЗУ «Про ЗЕД» не встановлено ніяких імперативних норм щодо цього, але в Законі України від 28.10.1989 року №8312- ХІ «Про мови в Українській РСР» передбачено, що «мовами двосторонніх міжнародних договорів  Української РСР,…, є українська мова та мова іншої сторони Договору чи угоди». Тож, виходячи з положень цієї статті Закону, ЗЕД-договір має бути двомовним. (В договорі лише одна мова – українська).

З вищенаведеного, можна зробити висновок, що Договір дистрибуції між ЗАО «ЮНІЛІН» та ТОВ «АЛЕТА» не має більшості суттєвих умов договору, які передбачені нормативно-правовими актами України, тому може бути в судовому порядку визнаний недійсним як за позовом однієї із Сторін, так і податкових органів.

Держава надає чіткі гарантії захисту зовнішньоекономічних договорів. Так, згідно з ч. 6 ст. 382 ГКУ договір може бути визнаний недійсним лише у судовому порядку і тільки тоді, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Водночас законом може бути встановлено особливий порядок укладання, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (ч. 7 ст. 382 ГКУ).

Ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вказує: «Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України».

  1. ВИСНОВКИ

За умов, що в підписаному Договорі дистрибуції між  ЗАО «ЮНІЛІН» та ТОВ «АЛЕТА» відсутні більшість істотних умов договору, а також відносини поставки не врегульовані окремо договорами купівлі-продажу чи поставки, можна поставити під сумнів дійсність цього договору загалом, а також  можуть виникнути в майбутньому проблеми як з митними органами при перетині митного кордону, так з банком при здійсненні оплати за такі товари, а також з податковими органами при перевірці.

Також, згідно статті 11 згаданого Договору дистрибуції Договір діє лише до 31.12.2011 року. Даний Договір може бути пролонгований ще на наступний рік (на 2012) лише за умови оформлення в письмовому вигляді додаткової угоди. Письмова форма такої пролонгації є обов’язковою як за умовами самого Договору (стаття 11 та п.15.3), так і вимогами законодавства щодо форми зовнішньоекономічного договору.

Тому з 01.01.2012 року договір є таким, що припинив свою дію, оскільки у зовнішньоекономічній діяльності автоматична пролонгація виключена з можливих, оскільки при здійсненні валютного контролю банки не повинні пропускати такі оплати згідно внутрішніх наказів, положень та розпоряджень НБУ.

Similar Articles

Перелік Госпо... Господарські Суди України (адреси, контактні телефони, електронні адреси, веб-сайти)   Господарський суд м. Києва Адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В. Телефон інформаційного центру: (044) 284-18-98.
РЕГУЛЮВАННЯ З... Найважливішими джерелами права, що регулюють відносини між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, а саме договірні відносини, є: Господарський кодекс України (ГКУ). Цивільний кодекс України (ЦКУ). Закон України
Визнання Шлюб... Випадки недійсності шлюбу Визнання шлюбу недійсним можливе за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органів РАЦСу. Визнання шлюбу недійсним в позасудовому порядку можливе лише у
Порядок расто... Прекращение брака органами РАГС происходит в случае его расторжения: — по обоюдному заявлению супругов, у которых нет детей; — по заявлению одного из супругов, если второй недееспособен